Катрусині батьки попросили доню побути вдома, доки вони не повернуться з пошти. І щоб не хвилювалася, якщо їм доведеться затриматися, адже на пошті частенько бувають черги.

Катруся дістала кольорові олівці, білосніжний аркуш паперу, присіла за стіл і задумалася: кого б їй намалювати? Оскільки дівчинці було трохи лячно, то рука сама собою почала малювати… Бабу-Ягу. Чи не тому, що найбільше в житті Катруся боялася Баби-Яги…

Не встигла дівчинка домалювати їй віника, як раптом малюнок почав розростатися, і невдовзі перетворився на справжнісіньку Бабу-Ягу! Вона стала саме такою, яку Катруся бачила уві сні.

– Привіт! – сказала Баба-Яга, наче вони були знайомі сто років.

– До-бро-го ве-чо-ра, – відповіла, заїкаючись, Катруся.

– Ага, злякалася? Ото ж бо й воно! Коли я була маленькою, я також боялася своєї бабулі Ягулі. А вона розповідала, що так само боялася прабабусі, а прабабуся – прапрапрабабусі… І так до останнього коліна. Тобто до найпершої нашої родички.

Катруся притихла, а коли трохи отямилася, то насмілилася  запитати  Бабу-Ягу:

– Скажіть, шановна бабуню Ягулю, чому ви прийшли саме до мене?

– Мені подобаються діти, бо з дорослими важко порозумітися – вони майже всі без вигадки і завжди чимось заклопотані. До того ж, я потребую допомоги…

– І чим я вам можу допомогти?

– Я хочу їсти. Так зголодніла, що ти не повіриш. Уяви собі, Катрусю: я не їла відтоді, як про мене перестали вигадувати всілякі казки й нісенітниці.

– І що  ви будете їсти? – запитала дівчинка.

– Усе, що маєш. Я харчами не перебираю, незважаючи на те, що в роті залишилося два зуби. А втім, у твого гладкого кота Варфоломія на два зуби більше, але він жере не менше, ніж дорослий собацюра.

– Звідки ви знаєте, скільки їсть мій кіт?

– А кому, як не мені, красуню, знати про це! Та в мене тих котів під моєю хаткою на курячих ніжках до півсотні було. Коли вони ставали голодні, могли навіть вовка розтерзати. Правду кажучи, ті коти мене лісом возили… Не буду ж я на старості літ шкандибати хворими ногами…

–  Бабуню Яго, а де поділася  ваша знаменита хатка?

– Продала Кощію Безсмертному. За півціни. Йому, бачте, не було де переночувати, а сама на Той Світ пошкандибала, бо через оці ваші кумп’ютерні ігри  життя на землі не стало…

Катруся поставила на стіл макітру з варениками. Бабуся навіть виделкою не торкнулися, – їх, наче магнітом, до рота затягло. Та й борщ не довго затримався на столі. А палицю ковбаси бабуля Яга навіть розрізати не дозволила – проковтнула з мотузками наприкінці. Слідом за ковбасою розпрощалися зі світом яйця, пиріжки, манна каша, два оселедці і  чашка теплого молока. Бабуля знищувала їх з такою швидкістю, наче працювала фокусником у цирку.

– Красно дякую, трошки перекусила. Років на двадцять-тридцять вистачить…  Ти дуже добра і щедра дівчинка. Просто так, безкоштовно, пригостила незнайому бабусю.

– Бабулю, чому ви кажете, ніби ми незнайомі? Я знаю вас змалечку. З першої казки. Ох, як же я вас боялася!

 – От і даремно. І я в дитинстві була такою, як ти, але потім дорослі зробили з мене опудало… Понавигадували різних жахів, навіть я не могла заснути, читаючи казки про себе. Правду кажучи, ніхто мене в обличчя не бачив. Ти перша, хто зі мною зустрівся  віч-на-віч… А втім, мені треба поспішати на Той Світ, а то ворота зачиняться. Не буду ж я ночувати на землі…

– Бабулю Ягулю, ви ще прийдете до мене в гості? Адже я не маю бабусі…

– Ти запроси, і я неодмінно прийду, якщо вдома не буде батьків. А то почнуть дорікати, нібито я погано на тебе впливаю…

Бабуля Яга простягнула Катрусі візитну карточку з номером мобі­льного телефону. На ній яскраво світлилися тринадцять цифр: 6666666666666. А сама розчинилась, мов тінь, на білосніжному аркуші паперу.

Коли батьки повернулися з пошти, вони були здивовані, що їм нічого не лишилося на вечерю.

– І куди це поділася їжа? – невідомо кого запитала мама.

– То ми з Варфоломієм постаралися… – і Катруся рукою вказала на котика, який солодко спав біля теплої батареї.

–  Доведеться вечерю готувати на двох...

І хоча Катрусі довелося засинати голодною, вона була дуже щаслива від зустріччі з героїнею улюблених казок.