- Мамо,тату, купіть мавпочку, а то мені скучно, - умовляв Костик батьків, віддано зазираючи в їхні очі. Та й вам буде веселіше, бо від того комп'ютера і телевізора хочеться кудись утекти.

- Я також у дитинстві мріяла про мавпочку… - зізналася мама.

- І я колись марив про це дивовижне створіння, - не втримався тато.

- Гаразд, синку, якщо ти вже так просиш, то дай чесне слово, що будеш поводитися як добре вихований хлопчик!

- Чесне слово! – вигукнув Костик і з радості мало не затанцював навприсядки: невже його мрія збудеться?

Суботнього дня всією родиною пішли на ринок, де спритні тітоньки й дядечки продавали всіляку дивину: котиків і собачок, папуг і канарейок, кроликів і гризунів, зміїв і черепашок, морських свинок і хом'ячків, декоративних мишей і навіть невеличких крокодилів.

Мавпочок, на жаль, не було. Продавці пояснили, нібито їх перевезти з Африки дуже і дуже складно. Хіба який сміливий пілот крадькома доставить в Україну.

Але мама про всяк випадок поцікавилася у повновидої тітоньки, яка приторговувала зеленими  крокодильчиками:

- Може, підкажете, де можна купити мавпочку?

Продавець озирнувся на всі боки і лише після того таємниче прошепотів:

 - Є  мавпочка. Один знайомий продає. Але, самі розумієте, дуже дорого…

- Це нас не зупинить!

- Залиште номер мобільного телефону. Він вам сьогодні зателефонує…

Увечері пролунав довгожданий дзвінок:

- Це ви бажаєте придбати мавпочку?

- Так! – вигукнув тато. – Везіть якнайшвидше!

- Назвіть свою адресу, і я за півгодини буду у вас.

Продавець у кольорових підтяжках і шкіряній кепочці справді не забарився. Він привіз у клітці мавпочку. Таку симпатичну та таку веселу, що ні син, ні батьки не могли нею натішитися.

Гість разом з мавпочкою передав новим господарям книжку, в якій були описані поради по догляду за мавпочкою.

- Звати її Вихователька, - повідомив він на прощання.

- А чому ви назвали її Вихователькою? – перепитав дядечка Костик.

- Бо вона всіх вчить, як на світі жить…

- Саме це нам і потрібно! - вигукнула щаслива мама. - У нас з чоловіком обмаль часу на виховання сина, а від того у нього з поведінкою негаразд. Можливо, мавпочка чимось допоможе…

Дядечко ще раз перелічив гроші, сховав їх у гаманець і на прощання сказав:

- Бажаю веселих днів!

Мавпочка Вихователька вразила родину тим, що за раз з'їла стільки бананів, скільки родина вживала протягом року. І заснула.

За годину, здається, якась невидима сила підкинула її вгору. Було помітно, що настрій у неї поліпшився і вона не могла утриматися від того, щоб не погратися. Спершу стрибнула Костикові на голову і заходилася смикати волосся, але ця розвага їй швидко набридла і вона почала придивлятися до речей, які могли її зацікавити. На вішалці висів новенький татків капелюх, який мама з Костиком подарували на день народження, аби тато прикривав нею свою дзеркальну маківку. Мавпочка у стрибку підхопила капелюха, перескочила на стіл і негайно продемонструвала цирковий фокус: шарпонула його своїми дужими руками так, що від головного убору на стіл полетіло ганчір'я.

Такої наруги над подарунком мама стерпіти не могла, вона збиралася покарати мавпочку, а відтак схопила в кутку віника й кинулась у наступ на невдячне звірятко.

Мавпочка зрозуміла, що з нею хочуть погратися, тож у відповідь перекривилася, стрибнула на шафу з маминою косметикою і почала нею жбурляти, куди дивилися очі. До полювання на мавпочку підключився тато, чим ще більше розпалив грайливу мавпочку. І лише Костик до останньої митті  не втрачав надії, що мавпочка, нарешті, заспокоїться, і з нею він зможе погратися, як із звичайною кішкою. А звірятко тим часом опинилося на ліжку, схопило подушку, яка раптом вибухла і кімната наповнилася білосніжним пухом.

Тато, мама і Костик хотіли оточити шкодливу тваринку і захопити її в полон, але розбишака не збиралася так просто здаватися. Вона стрибнула на люстру і почала розгойдуватися, ніби на гойдалці. Але цього їй виявилося замало, тож вона перетворила люстру на карусель і з радісними вигуками розкрутила її довкола кімнати. Проте й ця розвага невдовзі надокучила мавпочці, бо вона перебралася на сервант, у якому зберігався  посуд, що використовувався під час урочистих подій. Задзеленчали тарілки, чашки, склянки, ножі та виделки і невдовзі посипалися на підлогу, перетворюючись на черепки.

Якби хтось із знайомих завітав до них у гості, він навіть не засумнівався б у тому, що в будинку стався землетрус. Донедавна гарно прибрана квартира перетворилася на суцільний гармидер.

Спільними зусиллями, і з допомогою кількох ковдр мавпочку вдалося захопити в полон. Нарешті вона опинилася в клітці, швидко втихомирилася, кілька разів солодко позіхнула й захропіла на всю кімнату.

- Тепер я розумію, чому її назвали Вихователькою, - зітхнула мама, і, обернувшись до Костика, проказала, - Вибач, синку, але тільки тепер я зрозуміла, що в порівнянні з цією розбишакою ти дуже вихований хлопчик.

Від добрих маминих слів Костикові потеплішало на душі. Він і сам відчував, що йому справді ще далеко до мавпочки.

Наступного дня тато знову поїхав на ринок і відшукав знайому тітоньку, яка допомогла йому придбати мавпочку.

- Ви можете продати комусь нашу мавпочку? За будь-яку винагороду…

- Жодних проблем! – посміхнувся продавець крокодильчиків. – Залиште свій номер телефону. Від бажаючих придбати мавпочку немає відбою. Вже сьогодні до вас зателефонують. Вихователька за своє життя ще багатьох навчить, як на світі жить. Ви не перший і не останній…